Українa Ukraine Ukraina
EndryX
Мастер
11/7/2006, 11:37:03 PM
(NEMestniy @ 07.11.2006 - время: 18:39) стыдно мне лично .
если модераторы (и другие) считают что тема не нужна, то не вижу смысла ее здесь держать. а то как-то несерьезно получается - тема задумывалась для ознокамления всех желающих со страной.
имхо, пообсуждать бы - какую информацию оставить , что важно, что нужно знать иностранным гостям о нашей стране - и в шапку.
но если нет, то удалить. так думаю.
peace
Не понял....
если модераторы (и другие) считают что тема не нужна, то не вижу смысла ее здесь держать. а то как-то несерьезно получается - тема задумывалась для ознокамления всех желающих со страной.
имхо, пообсуждать бы - какую информацию оставить , что важно, что нужно знать иностранным гостям о нашей стране - и в шапку.
но если нет, то удалить. так думаю.
peace
Не понял.... 
dreamrender
Любитель
11/8/2006, 2:41:42 AM
ОДЕССА
Центр области и морской порт на северо-западном побережье Черного моря. Один из самых больших городов Украины, южные ворота страны, промышленный, научный, культурный и курортный центр.
На его территории существовало татарское поселение Хаджибей. Во время русско-турецкой войны 1787−91 черноморские украинские казаки первыми овладели турецкими укреплениями, находящимися в пределах современного города. В 1794 начато строительство военной гавани. В 1795 Хаджибей переименован в Одессу. В 1824 выходит первая городская газета. В 1830 начинает работать публичная библиотека. В 1870 открыто движение по железной дороге до Киева.
С Одессой связаны имена выдающихся деятелей науки Н.Пирогова, И.Мечникова, В.Филатова. В разное время здесь побывали известные писатели А.Пушкин, А.Мицкевич, Н.Гоголь, Леся Украинка, И.Франко, А.Куприн, Анна Ахматова, А.Довженко, Дж.Олдридж, Ж.Сименон, И.Стоун, У.Сароян; композиторы и певцы П.Чайковский, Ф.Лист, Ф.Шаляпин и другие.
Не каждый город имеет такую литературную биографию, поэтому не случайно, что здесь образован литературный музей.
В городе семь театров, филармония, цирк, театр оперы и балета. Биография Одессы насыщена историческими событиями, отображенными в названиях 1400 улиц, площадей, проспектов, бульваров, в памятниках истории и культуры.
В короткий срок город стал не только "южным окном Украины в Европу" с прекрасной гаванью на Черном море, а и значительным культурным центром. Здесь были созданы Ришельевский лицей, университет, театр оперы и балета, киностудия, астрономическая обсерватория.
Одесса — член Всемирной федерации городов-побратимов. По их количеству занимает первое место в Украине. Самые известные побратимы: Оулу (Финляндия), Александрия (Египет), Триполи (Ливия), Генуя (Италия), Йокогама (Япония), Ванкувер (Канада), Марсель (Франция), Ливерпуль (Великобритания), Балтимор (США), Хайфа (Израиль), Валенсия (Испания), Калькутта (Индия).
В городе сохранился в первозданном виде центр застройки 19 — начала 20 вв., все приезжие обычно сутками напролет гуляют по узким улочкам и тихим дворикам, где на лавочках отдыхают одесские "тети Сони". Приморский бульвар — одна из красивейших улиц Одессы, на которой постоянно можно увидеть множество людей с фотоаппаратами, снимающими себя на фоне Дюка Ришелье, или просто вглядывающихся в скрывающуюся за горизонтом гладь Черного моря. Пешеходная улица — Дерибасовская. Здесь в день юморины 1 апреля проходят массовые гуляния с лотереями, розыгрышами, карнавалом, выступлениями уличных музыкантов и джазовых биг-бэндов. Параллельно идет торговля прикольными сувенирами. За какую-нибудь мелочь вас разрисуют с ног до головы, покрасят волосы, наденут рога или антенны, всучат пищалку и "квакалку".
Тусовка собирается тут же в скверике, недалеко от художников-карикатуристов. Не забудьте посетить знаменитый бар "Гамбринус" и отведать одноименного одесского пивка. В известной блатной песне "На Дерибасовской открылася пивная..." упоминается именно он. Славится Одесса и своим шампанским "Французский бульвар", "Одесса", водкой "Шустов", коньяком, лимонадом "Куяльник", при упоминании которого в разговоре люди постоянно норовят изменить первую букву.
Вообще, самый придирчивый любитель посидеть в небольшом, европейского типа, уютном кафе или погудеть в ночном клубе не будет здесь разочарован. Одни названия уже о многом говорят: ресторан "У бабы Ути" с музеем восковых фигур внутри, гостиница "Лондонская", сохранившая название на протяжении сотни лет, в том числе и в советское время, с казино "Габриэла", всевозможные "Ланжероны", "Золотые Дюки", "Клондайки", "Эльдорадо", "Ришелье", "Империалы"...
Разговаривают здесь только на русском языке, зачастую с заметным одесским акцентом. В отличие от остальной Украины, в школах обязательными предметами введены русский язык и литература. Известен город и своими бандитами. Еще до революции о них писали романы, сочиняли песни и стихи. Эту славу Одесса сохранила до сих пор: по количеству взорванных автомобилей, офисов и кланов мафии она может конкурировать разве только с Москвой. Впрочем, праздно прогуливающимся по улицам пугаться не следует — здесь не опаснее, чем, скажем, на Невском или Арбате.
Осмотрите оперный театр (1884−87), считающийся одним из лучших в мире по своей архитектуре. Обязательно спуститесь к морвокзалу по знаменитой Потемкинской лестнице. А чтобы не утомиться при этом процессе, попробуйте сосчитать количество ступенек. И купите что-нибудь, хотя бы символически, на Привозе. Среди необычных памятников города найдите скульптуры "Рыбачка Соня" и "Михаил Жванецкий".
Музеи: археологический (Ланжероновская, 4), партизанской славы (катакомбы в с. Нерубайском), художественный (Софиевская, 5-А), "Старая Одесса" (Гоголя, 2), историко-краеведческий (Гаванная, 4), истории организации греческих патриотов "Филини Этерия" (Ланжероновская, 24-А), морского флота Украины (Ланжероновская, 6), литературный (Ланжероновская, 2), западного и восточного искусства (Пушкинская, 9), литературно-мемориальный А.С.Пушкина (Пушкинская, 13), муниципальный музей личных коллекций им. Блещунова (Польская, 19), военно-исторический (Пироговская, 4), истории Краснознаменного Одесского военного округа (Пироговская, 2), героической обороны Одессы (411-я береговая батарея, ул. Дача Ковалевского, 150).
Одесса — курортный город, в ее окрестностях масса санаториев и курортов. Самые известные пляжи на море — Аркадия, Дельфин, Золотой Берег, Курортный, Лузановка, Чайка.
Функционируют множество вузов: мединститут, театральное училище, университет, художественное училище, экономический и морской университеты, консерватория, академия связи, политехнический и юридический институты, сельхозакадемия, духовная семинария и др.
Центр области и морской порт на северо-западном побережье Черного моря. Один из самых больших городов Украины, южные ворота страны, промышленный, научный, культурный и курортный центр.
На его территории существовало татарское поселение Хаджибей. Во время русско-турецкой войны 1787−91 черноморские украинские казаки первыми овладели турецкими укреплениями, находящимися в пределах современного города. В 1794 начато строительство военной гавани. В 1795 Хаджибей переименован в Одессу. В 1824 выходит первая городская газета. В 1830 начинает работать публичная библиотека. В 1870 открыто движение по железной дороге до Киева.
С Одессой связаны имена выдающихся деятелей науки Н.Пирогова, И.Мечникова, В.Филатова. В разное время здесь побывали известные писатели А.Пушкин, А.Мицкевич, Н.Гоголь, Леся Украинка, И.Франко, А.Куприн, Анна Ахматова, А.Довженко, Дж.Олдридж, Ж.Сименон, И.Стоун, У.Сароян; композиторы и певцы П.Чайковский, Ф.Лист, Ф.Шаляпин и другие.
Не каждый город имеет такую литературную биографию, поэтому не случайно, что здесь образован литературный музей.
В городе семь театров, филармония, цирк, театр оперы и балета. Биография Одессы насыщена историческими событиями, отображенными в названиях 1400 улиц, площадей, проспектов, бульваров, в памятниках истории и культуры.
В короткий срок город стал не только "южным окном Украины в Европу" с прекрасной гаванью на Черном море, а и значительным культурным центром. Здесь были созданы Ришельевский лицей, университет, театр оперы и балета, киностудия, астрономическая обсерватория.
Одесса — член Всемирной федерации городов-побратимов. По их количеству занимает первое место в Украине. Самые известные побратимы: Оулу (Финляндия), Александрия (Египет), Триполи (Ливия), Генуя (Италия), Йокогама (Япония), Ванкувер (Канада), Марсель (Франция), Ливерпуль (Великобритания), Балтимор (США), Хайфа (Израиль), Валенсия (Испания), Калькутта (Индия).
В городе сохранился в первозданном виде центр застройки 19 — начала 20 вв., все приезжие обычно сутками напролет гуляют по узким улочкам и тихим дворикам, где на лавочках отдыхают одесские "тети Сони". Приморский бульвар — одна из красивейших улиц Одессы, на которой постоянно можно увидеть множество людей с фотоаппаратами, снимающими себя на фоне Дюка Ришелье, или просто вглядывающихся в скрывающуюся за горизонтом гладь Черного моря. Пешеходная улица — Дерибасовская. Здесь в день юморины 1 апреля проходят массовые гуляния с лотереями, розыгрышами, карнавалом, выступлениями уличных музыкантов и джазовых биг-бэндов. Параллельно идет торговля прикольными сувенирами. За какую-нибудь мелочь вас разрисуют с ног до головы, покрасят волосы, наденут рога или антенны, всучат пищалку и "квакалку".
Тусовка собирается тут же в скверике, недалеко от художников-карикатуристов. Не забудьте посетить знаменитый бар "Гамбринус" и отведать одноименного одесского пивка. В известной блатной песне "На Дерибасовской открылася пивная..." упоминается именно он. Славится Одесса и своим шампанским "Французский бульвар", "Одесса", водкой "Шустов", коньяком, лимонадом "Куяльник", при упоминании которого в разговоре люди постоянно норовят изменить первую букву.
Вообще, самый придирчивый любитель посидеть в небольшом, европейского типа, уютном кафе или погудеть в ночном клубе не будет здесь разочарован. Одни названия уже о многом говорят: ресторан "У бабы Ути" с музеем восковых фигур внутри, гостиница "Лондонская", сохранившая название на протяжении сотни лет, в том числе и в советское время, с казино "Габриэла", всевозможные "Ланжероны", "Золотые Дюки", "Клондайки", "Эльдорадо", "Ришелье", "Империалы"...
Разговаривают здесь только на русском языке, зачастую с заметным одесским акцентом. В отличие от остальной Украины, в школах обязательными предметами введены русский язык и литература. Известен город и своими бандитами. Еще до революции о них писали романы, сочиняли песни и стихи. Эту славу Одесса сохранила до сих пор: по количеству взорванных автомобилей, офисов и кланов мафии она может конкурировать разве только с Москвой. Впрочем, праздно прогуливающимся по улицам пугаться не следует — здесь не опаснее, чем, скажем, на Невском или Арбате.
Осмотрите оперный театр (1884−87), считающийся одним из лучших в мире по своей архитектуре. Обязательно спуститесь к морвокзалу по знаменитой Потемкинской лестнице. А чтобы не утомиться при этом процессе, попробуйте сосчитать количество ступенек. И купите что-нибудь, хотя бы символически, на Привозе. Среди необычных памятников города найдите скульптуры "Рыбачка Соня" и "Михаил Жванецкий".
Музеи: археологический (Ланжероновская, 4), партизанской славы (катакомбы в с. Нерубайском), художественный (Софиевская, 5-А), "Старая Одесса" (Гоголя, 2), историко-краеведческий (Гаванная, 4), истории организации греческих патриотов "Филини Этерия" (Ланжероновская, 24-А), морского флота Украины (Ланжероновская, 6), литературный (Ланжероновская, 2), западного и восточного искусства (Пушкинская, 9), литературно-мемориальный А.С.Пушкина (Пушкинская, 13), муниципальный музей личных коллекций им. Блещунова (Польская, 19), военно-исторический (Пироговская, 4), истории Краснознаменного Одесского военного округа (Пироговская, 2), героической обороны Одессы (411-я береговая батарея, ул. Дача Ковалевского, 150).
Одесса — курортный город, в ее окрестностях масса санаториев и курортов. Самые известные пляжи на море — Аркадия, Дельфин, Золотой Берег, Курортный, Лузановка, Чайка.
Функционируют множество вузов: мединститут, театральное училище, университет, художественное училище, экономический и морской университеты, консерватория, академия связи, политехнический и юридический институты, сельхозакадемия, духовная семинария и др.
EndryX
Мастер
11/10/2006, 4:06:38 AM
У самых истоков истории Города Припяти
В 1193 г. в летописи Стрежев уже именуется Чернобылем. Записано: "Князь Вышгородский и Туровский, Ростислав - сын великого князя киевского Рюрика (княжил от 1180 до 1195) "Ъха съ ловомъ отъ Чернобыля въ Торцийский".
Автор подробно живописует сложные пути истории Чернобыля - кто только не владел им! В конце XVII века Чернобыль достался польскому магнату Ходкевичу; вплоть до самой Октябрьской революции Ходкевичам принадлежало здесь более 20 тысяч десятин земли. С каким волнением сегодня читаешь названия сел, входивших в имение Ходкевичей: Заполье, Залесье, Янов, Новоселки, Ямполь, Нагорцы, Копачи, Машев, Зимовище и многие другие, включая Дитятский бор - все эти названия известны сейчас каждому, кто был причастен к работе в Зоне.
Странным образом название местечка Чернобыль мелькнуло в истории Великой французской революции: в период якобинской диктатуры уроженка Чернобыля, 26-летняя красавица-полька Розалия Любомирская-Ходкевич, 30 июня 1794 года была гильотинирована в Париже по приговору революционного трибунала, будучи обвинена в связях с Марией-Антуанеттой и другими членами королевской семьи. Под именем "Розалия из Чернобыля" эта голубоглазая блондинка увековечена в записях современников...
Древний Чернобыль дал свое горькое название ("чернобыль" по-украински - полынь обыкновенная) мощной атомной электростанции. Очень многие люди не только за рубежом, но и в нашей стране и до сих пор, после стольких публикаций в печати и многочисленных телевизионных передач, не совсем ясно или совсем не ясно понимают, что Чернобыль, оставшись скромным райцентром сельского типа, в годы, предшествовавшие аварии, почти не имел никакого отношения к атомной электростанции. Главной же столицей энергетиков стал молодой, бурно развивающийся город Припять, отстоящий от Чернобыля на 18 километров к северо-западу.
В изданном в 1986 г. киевским издательством "Мистецтво" фотоальбоме "Припять" (фото и текст Ю. Евсюкова) говорится:
"Его назвали Припятью по имени полноводной красавицы реки, которая, причудливо извиваясь голубой лентой, соединяет белорусское и украинское Полесье и несет свои воды седому Днепру. А своим появлением город обязан сооружению здесь Чернобыльской атомной электростанции имени В. И. Ленина.
Подробнее здесь.... https://www.pripyat.com/ru/city/history/
В 1193 г. в летописи Стрежев уже именуется Чернобылем. Записано: "Князь Вышгородский и Туровский, Ростислав - сын великого князя киевского Рюрика (княжил от 1180 до 1195) "Ъха съ ловомъ отъ Чернобыля въ Торцийский".
Автор подробно живописует сложные пути истории Чернобыля - кто только не владел им! В конце XVII века Чернобыль достался польскому магнату Ходкевичу; вплоть до самой Октябрьской революции Ходкевичам принадлежало здесь более 20 тысяч десятин земли. С каким волнением сегодня читаешь названия сел, входивших в имение Ходкевичей: Заполье, Залесье, Янов, Новоселки, Ямполь, Нагорцы, Копачи, Машев, Зимовище и многие другие, включая Дитятский бор - все эти названия известны сейчас каждому, кто был причастен к работе в Зоне.
Странным образом название местечка Чернобыль мелькнуло в истории Великой французской революции: в период якобинской диктатуры уроженка Чернобыля, 26-летняя красавица-полька Розалия Любомирская-Ходкевич, 30 июня 1794 года была гильотинирована в Париже по приговору революционного трибунала, будучи обвинена в связях с Марией-Антуанеттой и другими членами королевской семьи. Под именем "Розалия из Чернобыля" эта голубоглазая блондинка увековечена в записях современников...
Древний Чернобыль дал свое горькое название ("чернобыль" по-украински - полынь обыкновенная) мощной атомной электростанции. Очень многие люди не только за рубежом, но и в нашей стране и до сих пор, после стольких публикаций в печати и многочисленных телевизионных передач, не совсем ясно или совсем не ясно понимают, что Чернобыль, оставшись скромным райцентром сельского типа, в годы, предшествовавшие аварии, почти не имел никакого отношения к атомной электростанции. Главной же столицей энергетиков стал молодой, бурно развивающийся город Припять, отстоящий от Чернобыля на 18 километров к северо-западу.
В изданном в 1986 г. киевским издательством "Мистецтво" фотоальбоме "Припять" (фото и текст Ю. Евсюкова) говорится:
"Его назвали Припятью по имени полноводной красавицы реки, которая, причудливо извиваясь голубой лентой, соединяет белорусское и украинское Полесье и несет свои воды седому Днепру. А своим появлением город обязан сооружению здесь Чернобыльской атомной электростанции имени В. И. Ленина.
Подробнее здесь.... https://www.pripyat.com/ru/city/history/
EndryX
Мастер
11/10/2006, 4:09:31 AM
Славутич...
Славутич расположен на границе Репкинского и Черниговского районов Черниговской области ( сейчас это территория Киевской области) , в междуречье Десны и Днепра, среди сосновых лесов у разъезда Нерафа на железной дороге, соединяющей Чернигов со станцией Янов.
Славутич - город областного подчинения, находящийся на расстоянии 10 км от левого берега р. Днепр, на 200 км севернее г.Киев, на 40 км западнее г. Чернигов, на расстоянии 50 км западнее г. Славутич находится Чернобыльская АЭС. С Чернобыльской АЭС Славутич имеет железнодорожную связь до станции Янов; автобусную - по южному направлению дороги, до Чернобыля и ЧАЭС; водное сообщение - от порта Якорь по Днепру и Припяти до атомной станции .
Удобное экономико-географическое положение города обусловлено его размещением на пересечении железнодорожных и автомобильных путей сообщения. Благодаря им г. Славутич связан с г. Киев, г. Чернигов и другими городами Украины и соседними государствами Белоруссией и Россией ( расстояние до границы с Белоруссией - 12 км, до границы с Россией - 100 км).
Территория застройки города составляет 253 га , за границей селитебной зоны города размещены функциональные зоны на площади 500 га.
При застройке города использованы наиболее успешные типовые проекты жилых и гражданских сооружений 8 республик бывшего СССР, что придало застройке каждого градостроительного комплекса национальный колорит.
Подробнее здесь... https://www.slavutich.kiev.ua/
И здесь... https://slavutichcity.net/index.php?name
Славутич расположен на границе Репкинского и Черниговского районов Черниговской области ( сейчас это территория Киевской области) , в междуречье Десны и Днепра, среди сосновых лесов у разъезда Нерафа на железной дороге, соединяющей Чернигов со станцией Янов.
Славутич - город областного подчинения, находящийся на расстоянии 10 км от левого берега р. Днепр, на 200 км севернее г.Киев, на 40 км западнее г. Чернигов, на расстоянии 50 км западнее г. Славутич находится Чернобыльская АЭС. С Чернобыльской АЭС Славутич имеет железнодорожную связь до станции Янов; автобусную - по южному направлению дороги, до Чернобыля и ЧАЭС; водное сообщение - от порта Якорь по Днепру и Припяти до атомной станции .
Удобное экономико-географическое положение города обусловлено его размещением на пересечении железнодорожных и автомобильных путей сообщения. Благодаря им г. Славутич связан с г. Киев, г. Чернигов и другими городами Украины и соседними государствами Белоруссией и Россией ( расстояние до границы с Белоруссией - 12 км, до границы с Россией - 100 км).
Территория застройки города составляет 253 га , за границей селитебной зоны города размещены функциональные зоны на площади 500 га.
При застройке города использованы наиболее успешные типовые проекты жилых и гражданских сооружений 8 республик бывшего СССР, что придало застройке каждого градостроительного комплекса национальный колорит.
Подробнее здесь... https://www.slavutich.kiev.ua/
И здесь... https://slavutichcity.net/index.php?name
Бунтарь
Мастер
11/10/2006, 5:58:36 AM
А кто может выложить всех гетьманов Украины, только не из школьного учебника истории. Говорят, что первый гетьман Украины - мой однофамилец. А я нигде эту инфо не нашел.
Кстати, подскажите, где и как можно проследить за своим генеалогическим деревом или узнать эту информацию
Кстати, подскажите, где и как можно проследить за своим генеалогическим деревом или узнать эту информацию
DELETED
Акула пера
11/10/2006, 4:39:41 PM
(NFHFC @ 10.11.2006 - время: 02:58) Кстати, подскажите, где и как можно проследить за своим генеалогическим деревом или узнать эту информацию
В архівах СБУ. І прошу не сміятись. Там тобі точно скажуть хто де і коли. Якщо скажуть звісно.
В архівах СБУ. І прошу не сміятись. Там тобі точно скажуть хто де і коли. Якщо скажуть звісно.
DELETED
Акула пера
11/10/2006, 4:59:30 PM
Львів - у синьому полі золота міська брама з трьома вежами, у якій крокує золотий лев. Затверджений 1990 р. Розроблений за мотивами старого герба А.Ґречилом, В.Турецьким, І.Турецьким і І.Сварником.
Львів (анг. L'viv, рос. Львов, польс. Lwów, лат. Leopolis, нім. Lemberg, з 1772 по 1918 - назва - Лемберг, їдиш לעמבערג, гебр. לבוב) — місто на заході України, обласний центр Львівської області з населеням понад 850 000 чол.
Історичний центр Львова занесений до списку Об’єктів Світової Спадщини ЮНЕСКО
Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто галицько-волинський князь Данило Романович і назвав його на честь сина Лева. Однак археологічні дослідження засвідчують, що поселення на місці сучасного Львова (в районі площі Старий Ринок, на території Онуфріївського монастиря, костьолу Яна Хрестителя, а також вул. Вірменської) існувало ще в XII ст., принаймні за 100 років до літописної дати. Центром давньоруського Львова була сучасна площа Старий Ринок. Місто надійно захищали укріплення, збудовані з урахуванням природних умов — пагорбів Високого Замку та річки Полтви.
Львів — місто-музей і місто музеїв. Численних відвідувачів приваблюють унікальні зібрання й різноманітні колекції, що зберігаються в Національному та Історичному музеях, Картинній галереї, Музеї історії релігії та "Арсеналі" — музеї старовинної зброї. На розі вулиць Друкарської та Ставропігійської ще на початку ХУІІІ століття було засновано аптеку, що діє й сьогодні. У 1966 році у її приміщенні створено першу в Україні Аптеку-музей. З унікальними колекціями порцеляни і фаянсу, меблів і ткацтва, прикладного та декоративного мистецтва можна ознайомитися в Музеї етнографії та художнього промислу.
У місті Лева діють десять вузів, серед яких Львівський державний університет ім. І. Франка, Державний університет "Львівська політехніка", Лісотехнічний університет, Українська академія друкарства ім. І. Федорова, академії мистецтв та ветеринарної медицини.
Сувора доля судилася місту — сотні пожеж, десятки воєн та епідемій, штурмів і облог пам'ятають його стіни. Але наперекір усьому Львів ставав з кожним століттям усе більшим, могутнішим й кращим. І це, великою мірою, завдяки тому, що заснований був на перехресті важливих торговельних шляхів, це зумовило його швидкий економічний розвиток, сприяло становленню тут, як говорять сьогодні, крупного осередку ділового життя та бізнесу.
"Це місто віддалене від моря, — занотував кілька століть тому один із гостей Львова.— Але коли побачиш, як на ринку при бочках малмазії вирує натовп крітян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по-корабельному, видається, неначе порт тут відразу за брамою міста. Тут, як і у Венеції, стало звичним зустрічати людей з усіх країн світу — угорців у їхніх малих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках. Кожен, якою б мовою він не говорив, знайде тут і свою мову..."
КАЛЕНДАР ПОДІЙ.
V-VI ст. Найдавніші знайдені під час розкопок фрагменти поселень та території сучасного Львова.
1256 р. Перша письмова згадка про місто Львів у Галицько-Волинському літописі. Львів як місто-фортеця засноване королем Данилом, правителем Галицько-Волинської держави і назване на честь сина Лева.
1272 р. Львів стає столицею Галицько-Волинської держави. Князь Лев Данилович реконструює та розширює стольне місто.
1303 р. Заснування Галицької церковної метрополії.
ХІІI - поч. ХІV ст. У Львові було десять православних церков і монастирів, три вірменські церкви, два костьоли, мечеть і синагога.
1349 р.-1387 р. Львів як столиця Галицького князівства перебуває в складі Польщі та Угорщини. З 1387 р. Галицьке князівство інкорпороване до складу Польщі як Руське воєводство.
1356 р. Львів отримує привілей магдебурзького права, наданий польським королем Казимиром IІІ. Населення міста налічує близько 5 тис. осіб
1360-ті роки Початок будівництва Катедрального собору, Вірменської церкви, що збереглися донині та дерев’яної церкви на святоюрській горі - основи нинішнього барокового собору св. Юра
1381 р. Перша згадка про міську Ратушу.
1445 р. Закінчено будівництво оборонних веж довкола міста
1460 р. Згадка про друкарню Степана Дропана. Нажаль його друки не дійшли до нащих днів.
1527 р. Найбільша міська пожежа знищила готичний Львів.
1572 р. - 1629 р. Будівництво Успенського Ансамблю, що складається з вежі-дзвіниці, Успенської церкви та каплиці Трьох Святителів
1586 р. Церковне братство, що діяло при Успенській церкві у Львові одержало право Ставропігії, тобто незалежності від церковної ієрархії.
поч. XVII ст. Населення Львова налічує 17-20 тис. осіб.
1648 р. Облога Львова українською козацькою армією Богдана Хмельницького. Козаки Максима Кривоноса здобули Високий Замок.
1661 р. Заснування університету у Львові
1686 р. Підписання у Львові "Вічного миру" між Росією і Польщею.
1704 р. Погром Львова шведськими військами. Зубожіння міста.
1772 р. Львів стає столицею “королівства Галичини і Володимирії” - провінції у складі Австрійської монархії.
1776 р. перший професійний театр заснували австрійці.
1777 р. Почали розбирати середньовічні міські укріплення.
1784 р. Заснування у Львові академічної ґімназії.
1844 р. Відкриття Технічної академії.
1861 р. Залізничне сполучення з Перемишлем
1868 р. Утворення українського товариства "Просвіта".
1870 р. Відновлено міське самоврядування. Інтенсивний розвиток за кілька десятиліть перетворили Львів у одне з найкраще впорядкованих міст Європи. У Львові налічується 87 тис. мешканців.
1879 р. Поява першого кіннного трамваю
1894 р. Рушив перший електричний трамвай
1900 р. Запроваджено електричне освітлення вулиць.
1918 р. Рушив перший електричний трамвай.
1939 р. За пактом Ріббентропа-Молотова Львів разом з західноукраїнськими землями відходить Радянського Союзу.
1990 р. На ратуші піднято український національний синьо-жовтий прапор
24 серпня 1991 р. Україна проголошена незалежною державою. У Львові проживає 800 тис. мешканців.
1998 р. Ансамбль історичного центру Львова внесений до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО
1999 р. У Львові відбувся Саміт президентів країн Центральної та Східної Європи
червень 2001 р. Візит до Львова Папи Римського - Святішого Отця Іоана-Павла II.
27 липня 2002 р. Скнилівська авіакатастрофа сталась 27 липня 2002 року о 12.45.18 під час показових виступів військових літаків. Внаслідок трагедії загинуло 77 людей, з них 27 - діти. 115 осіб з серйозними травмами проходили стаціонарне лікування, ще 137 людей лікувались амбулаторно.
Norad
Профессионал
11/10/2006, 6:12:32 PM
Донецк
Заселение земель в районе Донецка было начато запорожскими казаками, которые, осваивая в XVII в. водный путь по Кальмиусу к Азовскому морю, создавали вдоль него укрепленные хутора-зимовники. Из зимовника, расположенного на правом берегу Кальмиуса, в последующем образовалась слобода Александровская, а несколько ниже — зимовник Мандрыкино. Население увеличивалось за счет беглых крестьян — украинцев и русских, которые бежали в донецкие степи, спасаясь от помещичьего гнета. Основным занятием было земледелие и скотоводство
Донецк — город с населением чуть более миллиона человек. Расположен в восточной части Украины — крупного государства в центре Европы. Стоит на р. Кальмиус, в центральной части Донбасса (48° 00' северной широты и 37° 48' восточной долготы).
Вместе с Макеевкой, границы которой вплотную приблизились к Донецку, а также Харцызском, Ясиноватой, Авдеевкой и др. близлежащими городами и посёлками город образует Донецко-Макеевский промышленный узел и городскую агломерацию.
Имея статус областного центра Украины, г. Донецк играет важную роль в политической и социально-экономической жизни нашего государства. С Донецком связаны многие события, оказавшие значительное влияние на различные стороны жизни Украины. История города является неотъемлемой частью истории нашей страны.
Донецкий кряж
Юзовка — Сталино — Донецк не первый город, появившийся на Донбассе. Самые старые города — Артемовск (Бахмут) и Мариуполь, которые были отмечены еще на карте XVIII века. Ничего похожего на Донецк вообще не наблюдалось.
До момента промышленного открытия Юзовки, на территории города и области побывало множество различных кочевых племен, потом между собой делили землю казаки, как раз по реке Кальмиус, где сейчас находится мост.
Когда в Донецкой области нашли месторождения угля, приехал Джон Джеймс Хьюз, в народе известный как Юз и, по некоторым данным, авторитет местных алкоголиков. Несмотря на это, он и стал своеобразным создателем будущего города. Поселок назвали Юзовкой, построили завод и стали развивать.
В 70-80-х годах в северной части Юзовки была только одна улица "Первая линия", которая по характеру построек была похожа на городскую. С 1891 года началось планирование улиц Юзовки.
Летом 1917 года поселок Юзовка был преобразован в город. В 1924 году Юзовка была переименована в Сталино. Пока определялись с названием, город пару недель назывался Троцк.
В 1961 году Сталино было переименовано в Донецк, от названия реки — Северный Донец, а Сталинская область стала Донецкой.
Современный Донецк — это крупный промышленный, административный, культурно-просветительный и учебный центр, население которого превысило миллион человек. Это город с развитой транспортной инфраструктурой, широкой сетью различных супермаркетов и множеством замечательных мест отдыха. В нем находится уникальный в своем роде Ботанический сад (площадь Сада составляет 270 га — первое место в Европе). В городе имеется пятизвездочный отель, на данное время единственный в стране (на начало 2006 г.)
немного фото.
..кратенько, но если Вам интересно, познакомьтесь с нашим городом - https://www.partner.dn.ua/all/ и https://infodon.org.ua/index.php?page=5
Заселение земель в районе Донецка было начато запорожскими казаками, которые, осваивая в XVII в. водный путь по Кальмиусу к Азовскому морю, создавали вдоль него укрепленные хутора-зимовники. Из зимовника, расположенного на правом берегу Кальмиуса, в последующем образовалась слобода Александровская, а несколько ниже — зимовник Мандрыкино. Население увеличивалось за счет беглых крестьян — украинцев и русских, которые бежали в донецкие степи, спасаясь от помещичьего гнета. Основным занятием было земледелие и скотоводство
Донецк — город с населением чуть более миллиона человек. Расположен в восточной части Украины — крупного государства в центре Европы. Стоит на р. Кальмиус, в центральной части Донбасса (48° 00' северной широты и 37° 48' восточной долготы).
Вместе с Макеевкой, границы которой вплотную приблизились к Донецку, а также Харцызском, Ясиноватой, Авдеевкой и др. близлежащими городами и посёлками город образует Донецко-Макеевский промышленный узел и городскую агломерацию.
Имея статус областного центра Украины, г. Донецк играет важную роль в политической и социально-экономической жизни нашего государства. С Донецком связаны многие события, оказавшие значительное влияние на различные стороны жизни Украины. История города является неотъемлемой частью истории нашей страны.
Донецкий кряж
Юзовка — Сталино — Донецк не первый город, появившийся на Донбассе. Самые старые города — Артемовск (Бахмут) и Мариуполь, которые были отмечены еще на карте XVIII века. Ничего похожего на Донецк вообще не наблюдалось.
До момента промышленного открытия Юзовки, на территории города и области побывало множество различных кочевых племен, потом между собой делили землю казаки, как раз по реке Кальмиус, где сейчас находится мост.
Когда в Донецкой области нашли месторождения угля, приехал Джон Джеймс Хьюз, в народе известный как Юз и, по некоторым данным, авторитет местных алкоголиков. Несмотря на это, он и стал своеобразным создателем будущего города. Поселок назвали Юзовкой, построили завод и стали развивать.
В 70-80-х годах в северной части Юзовки была только одна улица "Первая линия", которая по характеру построек была похожа на городскую. С 1891 года началось планирование улиц Юзовки.
Летом 1917 года поселок Юзовка был преобразован в город. В 1924 году Юзовка была переименована в Сталино. Пока определялись с названием, город пару недель назывался Троцк.
В 1961 году Сталино было переименовано в Донецк, от названия реки — Северный Донец, а Сталинская область стала Донецкой.
Современный Донецк — это крупный промышленный, административный, культурно-просветительный и учебный центр, население которого превысило миллион человек. Это город с развитой транспортной инфраструктурой, широкой сетью различных супермаркетов и множеством замечательных мест отдыха. В нем находится уникальный в своем роде Ботанический сад (площадь Сада составляет 270 га — первое место в Европе). В городе имеется пятизвездочный отель, на данное время единственный в стране (на начало 2006 г.)
немного фото.
..кратенько, но если Вам интересно, познакомьтесь с нашим городом - https://www.partner.dn.ua/all/ и https://infodon.org.ua/index.php?page=5
Бунтарь
Мастер
1/25/2007, 4:26:00 AM
Два філософи зібрались пофілософствувати:
- А яка Америка?
- Америка, вона як офісний сілець! Зручно, функціонально, скрізь ручки, кнопочки, можна все під себе налаштувати. Але нецікаво.
- А яка Англія?
- Англія, вона як старе шкіряне крісло. Важке, громіздке і неповоротлке. Десь потерте, десь діряве. Але затишне! І неповторний запах...
- А Україна?
- Україна? Хм... Садова лавочка. Жорстко. Нетесана. Підвладна всім протягам... Але на ній вирізані наші імена!!!
___________________________________________
Єднаймося, бо ми того варті!
- А яка Америка?
- Америка, вона як офісний сілець! Зручно, функціонально, скрізь ручки, кнопочки, можна все під себе налаштувати. Але нецікаво.
- А яка Англія?
- Англія, вона як старе шкіряне крісло. Важке, громіздке і неповоротлке. Десь потерте, десь діряве. Але затишне! І неповторний запах...
- А Україна?
- Україна? Хм... Садова лавочка. Жорстко. Нетесана. Підвладна всім протягам... Але на ній вирізані наші імена!!!
___________________________________________
Єднаймося, бо ми того варті!
Казна Гильдии Украинцев
Любитель
1/25/2007, 1:52:31 PM
Кам'янець-Подiльський - мiсто обласного пiдпорядкування, райцентр, розташований у пiвденнiй частинi Хмельницької областi в долинi р.Смотрич на автошляху i залiзницi Хмельницький-Чернiвцi. Вперше згадується в 1060-1062 p. у вiрменських лiтописах, в 1432р. мiсту надано магдебурзьке право. Кам'янець-Подiльський - мiсто-музей. Про боротьбу українського народу з поневолювачами свiдчать його фортеця (XII ст.), в якiй тричi з 1814 по 1823 pp. було ув'язнено Устима Кармелюка, башти, вежi та iн. Мiсто майже 8 мiсяцiв було столицею Української Народної Республiки. Тут було засновано у 1918 p. Український Державний унiверситет. Стара частина мiста є iсторико-архiтектурним заповiдником, який постiйно вiдвiдує велика кiлькiсть туристiв. Сучасний Кам'янець-Подiльський - другий за величиною пiсля Хмельницького промисловий центр областi. Тут розмiщено чимало промислових пiдприємств, найбiльшими серед яких є заводи - металоконструкцiй, приладобудiвний, автоагрегатний, електромеханiчний, кабельний, сiльськогосподарських машин, цементний; фабрики - бавовняна, тютюнова, швейна. В мiстi є широка мережа культурно-освiтнiх закладiв. Дiють 18 загальноосвiтнiх шкiл, 30 бiблiотек, педагогiчний i сiльськогосподарський iнститути, медичне i культурно-освiтнє училища, iндустрiальний, будiвельний, планово-економiчний технiкуми, технiкум легкої промисловостi. Тут працюють музей-заповiдник, картинна галерея, планетарiй. На його територiї є понад 150 цiнних пам'яток iсторiї i культури, серед яких - фортеця (XII ст.), Миколаївська (XIII ст.), Петропавлiвська (XVI ст.), Хрестовоздвиженська (XVIII ст.) церкви, комплекси споруд францисканського монастиря (XVI I-XVI 11 ст.), Петропавлiвського кафедрального костьолу (XVI-XVIII ст.) та iн. На територiї мiста є ботанiчний сад, який нараховує понад 500 видiв дерев i кущiв iз рiзних природних зон земної кулi. На лiвому березi Смотрича розмiщений парк (понад 30 видiв дерев i чагарникiв). Недалеко вiд мiста є державний заказник "Кармелюкова гора", назва якого пов'язана з iменем визначного ватажка селян у боротьбi проти помiщикiв - Устима Кармелюка, який переховувався тут. Кам'янець-Подiльський - батькiвщина Iсайї Каменчанина - українського письменника, просвiтителя XVI ст., М.П. Бажана - українського поета i перекладача.акздемiка, М.Г.Савiної - видатної росiйської актриси, Б.I.Забарського - українського бiохiмiка, академiка, В.М.Баженова - письменника i дослiдника Подiлля, В.П.Бєляєва - видатного росiйського письменника, М.Г.Чеботарьова - вiдомого математика, член.-кор. АН України та iн. В Кам'янець-Подiльському жили i працювали професорами iсторики I.I.Огiєнко, Д.1.Дорошенко, I.П.Крип'якевич, Ю.Й.Сiцiнський, географи С.Л.Рудницький, В.О.Геринович, видатний мiкробiолог Д.К. Заболотний, фольклорист М.О.Грiнченко, композитор М.Леонтович, поети С.В.Руданський, М.Драйхмара; письменник А.П.Свидницький, росiйський етнограф i лiнгвiст В.Даль, росiйський письменник С.М.Сергеєв-Ценський. У Кам'янець-Подiльському районi народились укр. поет П.М.Педа (с Жванець), кобзар В.М.Перепелюк (с.Боришкiвцi), письменник-гуморист М.В.Бiлкун (с.Привороття). На схiд вiд Кам'янець-Подiльського знаходигься стародавнє селище Стара Ушиця (вiдоме з 1144 p. як Ушиця), в якому дiє дитячий санаторiй.
DELETED
Акула пера
1/25/2007, 2:20:34 PM
Почаїв
Містечко в волинській частині Тернопілля, в Кременецькому районі. Живописна місцина – навколо пагорби Кременецьких гір. Все тут "грає" - архітектура, природа, клімат. Тільки от...
Почаїв славиться, звичайно, своїм монастирем та іконою Почаївської багоматері. Разом з Софією Київською це - найголовніша святиня православної України, шкода тільки, що воно у руках Московського патріархату. Навіть не думайте, що вас запустять туди в шортах чи коротеньких спідницях. Навіть не сподівайтеся побачити посмішки і відчути себе бажаним гостем. Істерія і невігластво царюють в Почаєві. Гидота.
Місто лежить приблизно в 25 км. на захід від райцентру і з тераси лаври в гарну погоду видно дзвіницю Підкамінського монастиря.
Почаївська лавра відома чи то з XV-того, чи то навіть з ХІІІ ст. Літописи начебто згадують про перших монахів, що з‘явилися тут в 1240-1241 рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика дерев‘яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з‘явилася ченцям богоматір в вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель начебто залишився відбиток її стопи.
Будівництво мурованого монастиря почалося в XVI ст., коли власниця цих земель Гойська, до заміжжя – Козинська, записала в кременецькі земські книги свої великі пожертвування на будівництво Почаївської церкви та одноповерхових келій для ченців. Завдяки цьому спонсорству будівництво пішло скоріше і було невдовзі закінчено. Гойська, крім того, подарувала монахам "чудотворну" ікону богоматері в 1597 р.
В комплекс монастиря крім численних культових будівель входять кам‘яні і дерев‘яні оборонні споруди XVII ст. (вежі та стіни), адже монастир за свою історію витримав не одну облогу. Так, влітку 1675 року під час Збаражской війни з турками, у царювання польського короля Яна Собєського (1674-1696), полки, що складаються з татар, під керівництвом хана Нурредина, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам'яних будинків обителі, не представляла ніякого захисту для монахів. Ігумен Йосип Добромирский переконав братію і мирян звернутися до небесних заступників: богородиці й Іова. Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до образа богоматері і до раки з мощами Іова (це в час, коли ворог був навколо!).
Містечко в волинській частині Тернопілля, в Кременецькому районі. Живописна місцина – навколо пагорби Кременецьких гір. Все тут "грає" - архітектура, природа, клімат. Тільки от...
Почаїв славиться, звичайно, своїм монастирем та іконою Почаївської багоматері. Разом з Софією Київською це - найголовніша святиня православної України, шкода тільки, що воно у руках Московського патріархату. Навіть не думайте, що вас запустять туди в шортах чи коротеньких спідницях. Навіть не сподівайтеся побачити посмішки і відчути себе бажаним гостем. Істерія і невігластво царюють в Почаєві. Гидота.
Місто лежить приблизно в 25 км. на захід від райцентру і з тераси лаври в гарну погоду видно дзвіницю Підкамінського монастиря.
Почаївська лавра відома чи то з XV-того, чи то навіть з ХІІІ ст. Літописи начебто згадують про перших монахів, що з‘явилися тут в 1240-1241 рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика дерев‘яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з‘явилася ченцям богоматір в вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель начебто залишився відбиток її стопи.
Будівництво мурованого монастиря почалося в XVI ст., коли власниця цих земель Гойська, до заміжжя – Козинська, записала в кременецькі земські книги свої великі пожертвування на будівництво Почаївської церкви та одноповерхових келій для ченців. Завдяки цьому спонсорству будівництво пішло скоріше і було невдовзі закінчено. Гойська, крім того, подарувала монахам "чудотворну" ікону богоматері в 1597 р.
В комплекс монастиря крім численних культових будівель входять кам‘яні і дерев‘яні оборонні споруди XVII ст. (вежі та стіни), адже монастир за свою історію витримав не одну облогу. Так, влітку 1675 року під час Збаражской війни з турками, у царювання польського короля Яна Собєського (1674-1696), полки, що складаються з татар, під керівництвом хана Нурредина, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам'яних будинків обителі, не представляла ніякого захисту для монахів. Ігумен Йосип Добромирский переконав братію і мирян звернутися до небесних заступників: богородиці й Іова. Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до образа богоматері і до раки з мощами Іова (це в час, коли ворог був навколо!).
DELETED
Акула пера
1/27/2007, 2:40:40 AM
(NFHFC @ 10.11.2006 - время: 02:58) Говорят, что первый гетьман Украины - мой однофамилец. А я нигде эту инфо не нашел.
Ти, принаймні, знаєш своє прізвище - й не зміг знайти. А ми чим допоможемо?
Ти, принаймні, знаєш своє прізвище - й не зміг знайти. А ми чим допоможемо?
Бунтарь
Мастер
1/27/2007, 2:51:58 AM
(Farg0 @ 26.01.2007 - время: 23:40) (NFHFC @ 10.11.2006 - время: 02:58) Говорят, что первый гетьман Украины - мой однофамилец. А я нигде эту инфо не нашел.
Ти, принаймні, знаєш своє прізвище - й не зміг знайти. А ми чим допоможемо?
Але ж у мене взагалі немає доступу до потрібної інформації. А на СН мабуть є історики.
Ти, принаймні, знаєш своє прізвище - й не зміг знайти. А ми чим допоможемо?
Але ж у мене взагалі немає доступу до потрібної інформації. А на СН мабуть є історики.
DELETED
Акула пера
1/29/2007, 9:16:33 PM
(NFHFC @ 26.01.2007 - время: 23:51) (Farg0 @ 26.01.2007 - время: 23:40) (NFHFC @ 10.11.2006 - время: 02:58) Говорят, что первый гетьман Украины - мой однофамилец. А я нигде эту инфо не нашел.
Ти, принаймні, знаєш своє прізвище - й не зміг знайти. А ми чим допоможемо?
Але ж у мене взагалі немає доступу до потрібної інформації. А на СН мабуть є історики.
Судячи з історії, твоє прізвище мало би бути Ляндкорський.
Ти, принаймні, знаєш своє прізвище - й не зміг знайти. А ми чим допоможемо?
Але ж у мене взагалі немає доступу до потрібної інформації. А на СН мабуть є історики.
Судячи з історії, твоє прізвище мало би бути Ляндкорський.
DELETED
Акула пера
1/30/2007, 9:23:21 PM
Дрогобич -Історія
перша згадка 1387 рік
Легенда про заснування
Існувало місто Бич в Передгір'ї Карпат. Жили міщани біля соляного джерела і торгували сіллю. Одного разу на місто напали кочові племена половців в кінці ХІ століття і спалили його. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.
У часи Київської Русі
Поряд було побудовано фортецю Тустань.
У часи литовсько-польської держави
Збудовано католицький костел (середина ХV ст.) Надали самоуправління за магдебурським правом. Збудовано першу ратушу.
У козацькі часи
В часи Визвольної війни у 1648 році козаки Б.Хмельницького влаштували терор проти місцевих уніятів, католиків та жидів. Разом із татарами, козаки Б.Хмельницького взяли штурмом костел Святого Бартоломія та влащтували там криваву масакру. Лише міщани, котрі заховалися у дзвіниці костелу, змогли врятуватися і відбити штурм.
У часи Габсбургів
Починається в ІІ половині ХІХ століття видобування нафти в Дрогобицько-Бориславському нафтодобувному басейні.
У складі польської держави
Відкривається українська приватна гімназія (1928).
У складі СРСР
Великий машинобудівний центр
У сьогоднішній час
Відкрито пам'ятники Ю.Дрогобичу, С.Бандері, воїнам-інтернаціоналістам та до 1000-ліття християнства в Русі
Герб м. Дрогобич - австрійського періоду наданий імператором Йозефом ІІ 26 червня 1788р. і зображує в лазуровому полі дев'ять золотих діжок
Герб м. Дрогобич радянського періоду - затверджений 15.09.1967р. рішенням N515 виконавчого комітету міської ради. У зеленому полі на срібній розкритій книзі половина шестірні і полум'я в чаші. Під книгою дев'ять (4,3 і 2) топок солі. Місто - великий центр машинобудування, нефтепереработки, хімічної і легкої промисловості, освіти і культури. Ці сучасні особливості міста відбиті в розгорнутій книзі, на тлі якої зображені частина шестірні і полум'я в чаші. 9 топок солі - символ старого герба.
І сучасний герб
Педагогічний університет в Дрогобичі
Ратуша
перша згадка 1387 рік
Легенда про заснування
Існувало місто Бич в Передгір'ї Карпат. Жили міщани біля соляного джерела і торгували сіллю. Одного разу на місто напали кочові племена половців в кінці ХІ століття і спалили його. Через деякий час жителі, які встигли сховатися від ворогів, повернулися і відбудували місто, але вже в трохи іншому місці. Нове місто назвали Другий Бич, а з часом назва й перетворилася в Дрогобич.
У часи Київської Русі
Поряд було побудовано фортецю Тустань.
У часи литовсько-польської держави
Збудовано католицький костел (середина ХV ст.) Надали самоуправління за магдебурським правом. Збудовано першу ратушу.
У козацькі часи
В часи Визвольної війни у 1648 році козаки Б.Хмельницького влаштували терор проти місцевих уніятів, католиків та жидів. Разом із татарами, козаки Б.Хмельницького взяли штурмом костел Святого Бартоломія та влащтували там криваву масакру. Лише міщани, котрі заховалися у дзвіниці костелу, змогли врятуватися і відбити штурм.
У часи Габсбургів
Починається в ІІ половині ХІХ століття видобування нафти в Дрогобицько-Бориславському нафтодобувному басейні.
У складі польської держави
Відкривається українська приватна гімназія (1928).
У складі СРСР
Великий машинобудівний центр
У сьогоднішній час
Відкрито пам'ятники Ю.Дрогобичу, С.Бандері, воїнам-інтернаціоналістам та до 1000-ліття християнства в Русі
Герб м. Дрогобич - австрійського періоду наданий імператором Йозефом ІІ 26 червня 1788р. і зображує в лазуровому полі дев'ять золотих діжок
Герб м. Дрогобич радянського періоду - затверджений 15.09.1967р. рішенням N515 виконавчого комітету міської ради. У зеленому полі на срібній розкритій книзі половина шестірні і полум'я в чаші. Під книгою дев'ять (4,3 і 2) топок солі. Місто - великий центр машинобудування, нефтепереработки, хімічної і легкої промисловості, освіти і культури. Ці сучасні особливості міста відбиті в розгорнутій книзі, на тлі якої зображені частина шестірні і полум'я в чаші. 9 топок солі - символ старого герба.
І сучасний герб
Педагогічний університет в Дрогобичі
Ратуша
Dani Vamp
Специалист
2/8/2007, 3:21:35 AM
Місто: Бердичів
Область: Житомирська
Територія, кв. км: 35,33 кв. км
Кількість наявного населення на 01.01.2003 року, тис. чол.:
86,2 тис. чол.
Дата заснування міста: 1546 р.
Дата святкування Дня міста: остання неділя вересня
Телефонний код міста: 04143
Поштова адреса міської ради:
вулиця, номер будинку: Площа Жовтнева, 1
місто: Бердичів
область: Житомирська
індекс: 13300
Телефонна довідкова служба міста: (04143) 09
Бердичів - місто обласного підпорядкування, центр Бердичівського району, розташоване на півдні області на відстані 180 кілометрів на південний захід від Києва та 40 кілометрів на південь від Житомира, на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева.
Бердичів відомий з 1320 року, коли ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном родині Тишкевичів. Роком заснування Бердичева вважається 1546 рік. На початку XVІІ ст. князь Тишкевич збудував у Бердичеві замок, а через деякий час перебудував його в монастир.
Подальший розвиток Бердичева пов'язаний з процвітанням монастиря, в якому була "Чудотворна ікона".
Після 1675 року, коли з дозволу польського короля Станіслава Августа в Бердичеві було запроваджено щорічні ярмарки, містечко стало заселятися і через деякий час перетворилось у великий торговий центр.
У грудні 1845 року царським указом Бердичеву було присвоєно статус міста. Одночасно він стає центром Бердичівського повіту.
З 1937 року Бердичів, як центр району, входить до складу Житомирської області.
25 архітектурних пам'яток виразно свідчать про велику історичну спадщину міста. Унікальні пам'ятки XV - XVІІІ ст.. представлені у Бердичівському історично - культурному заповіднику.
Архітектурний комплекс включає стіни фортеці з вежами, прибраний корпус та костьол.
У 1627 році Київський воєвода Януш Тишкевич заснував кляштор і у 1630 році подарував замок католицькому ордену Босих Кармелітів. У 1998 році в костьолі створено Санктуарій Божої Матері Бердичівської, яка була освячена і коронована Папою Римським Іоанном Павлом ІІ.
Ще одна пам'ятка архітектури - костьол Святої Варвари, який було споруджено у 1759 - 1781 роках. 14 березня 1860 р. в костьолі, який діє і в наш час, вінчався із графинею Евеліною Ганською великий французький письменник Оноре де Бальзак.
Це моэ рідне місто я його обожнюю якщо у вас є натхнення завітайте до нас!
Область: Житомирська
Територія, кв. км: 35,33 кв. км
Кількість наявного населення на 01.01.2003 року, тис. чол.:
86,2 тис. чол.
Дата заснування міста: 1546 р.
Дата святкування Дня міста: остання неділя вересня
Телефонний код міста: 04143
Поштова адреса міської ради:
вулиця, номер будинку: Площа Жовтнева, 1
місто: Бердичів
область: Житомирська
індекс: 13300
Телефонна довідкова служба міста: (04143) 09
Бердичів - місто обласного підпорядкування, центр Бердичівського району, розташоване на півдні області на відстані 180 кілометрів на південний захід від Києва та 40 кілометрів на південь від Житомира, на березі річки Гнилоп'ять, притоки Тетерева.
Бердичів відомий з 1320 року, коли ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном родині Тишкевичів. Роком заснування Бердичева вважається 1546 рік. На початку XVІІ ст. князь Тишкевич збудував у Бердичеві замок, а через деякий час перебудував його в монастир.
Подальший розвиток Бердичева пов'язаний з процвітанням монастиря, в якому була "Чудотворна ікона".
Після 1675 року, коли з дозволу польського короля Станіслава Августа в Бердичеві було запроваджено щорічні ярмарки, містечко стало заселятися і через деякий час перетворилось у великий торговий центр.
У грудні 1845 року царським указом Бердичеву було присвоєно статус міста. Одночасно він стає центром Бердичівського повіту.
З 1937 року Бердичів, як центр району, входить до складу Житомирської області.
25 архітектурних пам'яток виразно свідчать про велику історичну спадщину міста. Унікальні пам'ятки XV - XVІІІ ст.. представлені у Бердичівському історично - культурному заповіднику.
Архітектурний комплекс включає стіни фортеці з вежами, прибраний корпус та костьол.
У 1627 році Київський воєвода Януш Тишкевич заснував кляштор і у 1630 році подарував замок католицькому ордену Босих Кармелітів. У 1998 році в костьолі створено Санктуарій Божої Матері Бердичівської, яка була освячена і коронована Папою Римським Іоанном Павлом ІІ.
Ще одна пам'ятка архітектури - костьол Святої Варвари, який було споруджено у 1759 - 1781 роках. 14 березня 1860 р. в костьолі, який діє і в наш час, вінчався із графинею Евеліною Ганською великий французький письменник Оноре де Бальзак.
Це моэ рідне місто я його обожнюю якщо у вас є натхнення завітайте до нас!